Бути потрібним – це теж ліки. 
У кожній хаті, куди ми заходимо на Харківщині, одна і та сама картина: на столі ліки, а в очах – тихе сподівання. Багато хто думає, що соціальна допомога вирішує все. Але правда болюча: соцпрацівник може сходити за продуктами, але він не може їх купити, якщо у людини немає грошей.
Після оплати рахунків у наших стареньких часто залишається вибір: купити таблетки від серця чи хліб. І це вибір, якого не має бути в цивілізованому світі. Наші волонтерські пакунки – це не просто їжа. Це можливість для бабусі чи дідуся не голодувати заради того, щоб випити ліки.
При підтримці: ГО “Дружини ветеранів”