Сьогодні довго не відпускає відчуття важкості всередині. Ми з командою «Дружин ветеранів» розвозили гуманітарну допомогу по Харкову, передавали продуктові набори та теплий верхній одяг людям похилого віку. Начебто звична вже робота, але щоразу вона торкається по-новому. І, якщо чесно, не завжди вдається тримати дистанцію між тим, що робиш, і тим, що відчуваєш.
Дуже боляче дивитися на одиноких літніх людей, які залишилися сам на сам зі своєю старістю, холодними квартирами й мінімальними пенсіями. Вони часто говорять небагато. Інколи просто мовчки беруть куртку, пальто, дякують і ніби соромляться того, що їм потрібна допомога. І в ці моменти ловиш себе на думці, що проблема не тільки в одязі чи продуктах. Проблема в самотності, у відчутті, що про тебе можуть забути.
Емоційно це дуже виснажує. Ти повертаєшся додому і ще довго прокручуєш в голові ці обличчя, ці квартири, ці короткі розмови. Думаєш, як так сталося, що базові речі тепло, їжа, підтримка стають для людей розкішшю. Часом навіть з’являється злість, але вона швидко змінюється на тиху втому і бажання просто бути поруч, настільки, наскільки можеш.
Хочемо щиро подякувати Igor Korsunsky, Julia Preshman Korsunsky, Oksana Bondar та фонду Rememberus.org. Саме завдяки вашій підтримці ми можемо допомагати тим, хто зараз цього найбільше потребує. У ці непрості часи така допомога не просто про гуманітарні набори чи теплий одяг. Вона про гідність, про відчуття, що ти не один і що про тебе пам’ятають.
Зараз це неймовірно важливо. Можливо, навіть важливіше, ніж здається на перший погляд. Бо інколи тепла куртка це не лише про тепло для тіла. Це про тепло для душі. І про надію, яка тримає, коли вже майже не маєш на що спертися.
При підтримці ГО “Дружини ветеранів”
