Ці двері відкривалися зі сльозами…
Ми знову їздили до самотніх літніх харківʼян. Тих, хто пережив одне пекло — Другу світову, а зараз живе в іншому — під звуки сирен, без дітей, без підтримки, часто — без хліба й ліків.
Ми привозили їм продуктові пакунки та медикаменти, а вони — давали нам більше. Давали силу. Свої зморшки, що говорять більше за слова. Свої руки, що дрижать, коли беруть чай або гречку. Своє «Дякую, що ви не забули…» — шепотом, але в саме серце.
Деякі з них не виходять з дому тижнями. Хтось давно не бачив живої усмішки. Для них кожна наша поїздка — це ковток людяності, пам’ять про те, що вони не самі.
Ми розвозимо не просто допомогу. Ми привозимо тепло. Надію. Любов.
Дякуємо нашим надійним партнерам — фонду Rememberus.org,Igor Korsunsky, Julia Preshman Korsunsky, Oksana Bondar, без яких ця місія була б неможливою.
Ваша підтримка — це не просто гуманітарна допомога, це віра в людяність, це простягнута рука до тих, кого надто часто забуває світ.
Ми не зупиняємось. Бо знаємо: поки є серця, що бʼються разом — ми незламні.
При підтримці ГО “Дружини ветеранів”
