Сьогодні наш центр наповнився особливою енергією — тією, яка народжується, коли зустрічаються люди з великим серцем. Це був день, коли кожен погляд, слово і обійми нагадували: ми поруч одне з одним, ми підтримуємо, ми тримаємо тил — разом.
До нас завітали наші друзі військові з 43-ї механізованої бригади, ветерани, родини захисників, друзі та партнери. Ми були особливо раді бачити Голову Ради ветеранів України Валентина Ковальського, а також представників Спілки ветеранів СОУ.
Ми разом вшанували пам’ять тих, хто вже не з нами, і подякували тим, хто сьогодні робить усе, щоб ми могли жити та допомагати.
Пані Оля Лехан звернулася до гостей із дуже теплими словами — про волонтерство, яке давно стало не «роботою», а покликом серця. Про людей, які не запитують “коли?”, бо завжди поруч. Про те, що наша сила — в любові до України і підтримці один одного.
Ми згадали, яким був цей рік — важким, але сповненим великої роботи:
• понад 500 наборів продуктової допомоги, понад 300 наборів гігієни ми роздали людям
• 85+ виїздів до військових та родин,
• 70+ психологічних зустрічей,
• допомога більш ніж 600 людям,
• 400+ соціальних консультацій,
• тисячі переданих речей, сотні дітей, які знову сміялися на наших заходах,
• і понад 120 подій у Ветеранському центрі, сімейних, теплих, щирих.
Ми з гордістю поділилися й тим, що цього року наша команда стала частиною міжнародної спільноти Lions International, ставши першими харків’янками у цій великій світовій родині. Це — величезний крок вперед і знак того, що наша праця важлива й помітна далеко за межами України.
Сьогодні ми також подякували нашим волонтерам — тим, хто день у день творить добро своїми руками. Було багато усмішок, теплих слів, обіймів і вдячності.
Особливо зворушили виступи представників 43-ї бригади, Спілки ветеранів СОУ, ветеранів та родин — кожне слово торкалося душі.
Після офіційної частини ми залишилися в теплій атмосфері — з чаєм, розмовами від серця до серця і відчуттям, що ми всі тут — не випадково.
Цей день вкотре довів: ми сильні, коли разом. Ми підтримуємо, коли боляче. Ми тримаємося, коли важко. І ми ніколи не перестанемо вірити в нашу Перемогу.
При підтримці ГО “Дружини ветеранів”
